Лиманська громада
Одеська область, Білгород-Дністровський район

Попередження насильства над дітьми

Дата: 09.06.2021 11:48
Кількість переглядів: 298

Фото без опису   В основі насильства над дитиною лежить нерозуміння цінності дитини, відсутність системи демократичних цінностей, які визначають модель сімейного життя і родинного виховання в конкретній сім’ї.

У правовій базі України визначення насильства, яке є складовою жорстокого поводження з дітьми, представлене Законом України №2789-ІІІ "Про попередження насильства в родині" від 15.11.2001 р. У статті 1 "Визначення термінів" визначено види насильств:

· фізичне насильство – навмисне нанесення одним членом родини іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що можуть привести або привели до смерті постраждалого, порушення фізичного або психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі та достоїнству. Всі дії, спрямовані на спричинення дитині фізичної шкоди, заборонені законом;

· сексуальне насильство – протиправне зазіхання одного члена родини на статеву недоторканність іншого члена родини, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена родини. Поняття "сексуальне насильство" містить в собі не лише зґвалтування, а й сексуальні домагання, непристойні пропозиції, а також будь-які образливі дії, що мають сексуальний характер;

· психологічне насильство – насильство, пов’язане з дією одного члена родини на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально створюється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе й може заподіюватися або заподіюється шкода психічному здоров’ю;

· економічне насильство – навмисне позбавлення одним членом родини іншого житла, їжі, одягу й іншого майна або засобу, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Особливим видом насильства є насильство в сім’ї, яке може поєднувати ознаки всіх вищевказаних видів насильства. Разом із тим, воно є чи не найбільш небезпечним, тим, що має пролонгований характер і тим, що людина переживає насильство з боку того, хто за родинним чи сімейним станом мав би захищати, підтримувати жертву, а не кривдити її. Особливо небезпечний такий вид насильства по відношенню до дітей, оскільки значно деформує особистість дитини та формує озлоблення до оточуючих, стає причиною самогубств.

 

На основі досвіду роботи з сім’ями та безпосередньо з дітьми можна виділити наступні типи жорстокого поводження з дітьми:

· жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття:

– побиття;

– штовхання;

– спроби задушити;

– викручування рук та ін.;

· дитина є свідком знущань над іншими членами сім’ї:

– батько б’є чи ґвалтує матір у присутності дітей;

– "погану" дитину фізично карають у присутності "хорошої" дитини;

– дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини та ін.;

· сексуальне насильство, інцест:

– гвалтування;

– нав’язування сексуальних стосунків;

– сексуальні дотики/поцілунки;

– інцест (кровозмішення);

– показ порнографії;

– залучення дитини до виготовленні порнографічного продукту та ін.;

· використання привілеїв дорослих:

– поводження з дітьми як з рабами чи слугами;

– покарання, поводження, як з підлеглими;

– поводження як зі своєю власністю;

– відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

· залякування:

– використовування свого росту, розмірів та сили;

– навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;

– крики, стресогенна поведінка;

– жорстокість щодо інших істот;

· погрози:

– кинути дитину;

– самогубства;

– заподіяти фізичної шкоди;

– заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам тощо;

– розлюбити дитину;

– силами зла, що покарають дитину та ін.;

· використання громадських установ:

– загроза покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею;

· ізоляція:

– контролювання доступу дитини до інших людей: бабці/дідуся, однолітків, братів/сестер, батька/матері, інших людей;

– контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому;

– контролювання спілкування дитини з друзями;

– закривання дитини у коморі, сараї чи туалеті, чи у будь-якому закритому приміщенні вдома, в школі тощо;

– обмеження спілкування з дитиною, аж до повного ігнорування у спілкуванні;

· емоційне насильство:

– приниження;

– використання скарг;

– використання дітей в якості довірених осіб;

– підвищення голосу без вартої на те причини;

– непослідовність;

– присоромлення дитини;

– використання дітей у конфліктах між батьками;

– "торгівельна" поведінка одного з батьків щодо любові до дитини;

· економічне насильство:

– незадоволення основних потреб дитини;

– відмова чи зволікання у виплаті аліментів;

– повна відмова дитині в грошах;

– контролювання дитини за допомогою грошей;

– відмова дитині у підтримці;

– використовування дитини як засобу торгу при розлученні;

– нав’язування дитині економічно обмеженого способу проживання без існуючої для цього необхідності;

– примушування дитини важко працювати.

Згідно Конвенції ООН про права дитини, яку підписали 189 держав світу, кожна дитина має право на захист від усіх видів сексуальної експлуатації та насильства. Всі держави повинні захищати дітей від сексуальної експлуатації та забезпечувати дітям-жертвам фізичну та психологічну реабілітацію і допомогу в соціальній реінтеграції.

Фізичні, поведінкові та емоційні наслідки насильства можуть бути різними, в залежності від рівня розвитку, на якому знаходилась дитина, коли відбулось насильство, його жорстокості, стосунків між кривдником і дитиною, терміну, протягом якого відбувалось насильство, та інших факторів в оточенні дитини.

 

Серед причин виникнення жорстокого поводження до дітей можна виділити наступні:

- безробітність або низька матеріальна забезпеченість;

- алкоголізм одного чи обох батьків;

- самотність чи шлюб, який розпався;

- занадто маленьке житло, що посилює напругу;

- озлобленість батьків чи розчарованість у житті;

- фізична чи психічна перевтома;

- незрілість батьків;

- егоїзм батьків, прагнення їх до розваг;

- відсутність прив’язаності до дитини;

- надмірна вимогливість;

- народження другої дитини;

- велика кількість дітей;

- небажана дитина (як привід і примус до укладення шлюбу);

- передчасно народжена в шлюбі дитина, яка дає привід до сварок та розриву;

- позашлюбна дитина як об’єкт виміщення зла на його матір (батька);

- дитина з фізичними та психічними недоліками, від якого хочуть позбавитися.

 

До Міжнародних правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться:

- Загальна декларація прав людини (10.12.1948);

- Декларація прав дитини (20.11.1959);

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (16.12.1966);

- Конвенція про права дитини (20.11.1989);

- Закон України "Про охорону дитинства" (26.04.2001, остання редакція – 24.04.2008);

- Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї: наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2009 № 3131/386

Постанова КМУ від 26.04.2003 № 616 Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу

- Н А К А З від 17.09.2012   №  581 Про затвердження рекомендацій щодо проведення щорічної акції "16 днів проти насильства"

- ПОРЯДОК розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної  загрози його вчинення. Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України 16.01.2004  N 5/34/24/11 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2004 за N 99/8698

- Закон України "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю" (26.06.2001, остання редакція – 31.01.2009);

- Кримінальний кодекс України (1.09.2001, остання редакція – 30.04.2009);

- Закон України "Про попередження насильства в сім’ї" (15.11.2001, остання редакція – 1.01.2009);

- Сімейний кодекс України (10.01.2002, остання редакція – 7.05.2009);

- Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису" (15.05.2003);

- Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.01.2004 р. №38 "Про затвердження заходів щодо виконання Закону України "Про попередження насильства в сім’ї" та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї";

- Указ президента України від 5.05.2008 р. №411/2008 "Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей";

- Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї" (25.09.2008).

Основними методами соціальної роботи з дітьми можна назвати такі:

· соціально-психологічні, спрямовані на внутрішній світ дитини, які передбачають певну корекцію його системи цінностей і орієнтацій, а також уявлень і переваг, які удосконалюють його психологічні можливості і надання відповідної підтримки і допомоги (методи психодіагностики і психокорекції, психологічне консультування тощо);

· соціально-педагогічні, які дають можливість підвищити освітній і інтелектуальний рівень дитини, сформувати адекватну оточуючим його умовам систему ціннісних орієнтацій і уявлень (методи освіти і просвіти, педагогічної корекції і педагогічного консультування);

· соціально-медичні, які призначені для надання дитині своєчасної і необхідної медичної допомоги (лікування, соціально-медична реабілітація і адаптація, організація необхідного і комфортного середовища існування тощо);

· соціально-правові, що включають в себе певні процедури і операції, які дозволяють привести процес життєдіяльності дитини відповідно до існуючих норм закону і права (юридичний і правовий захист інтересів дитини, правова просвіта, правовий контроль, правові санкції);

· соціально-економічні, які спрямовані на вирішення проблем матеріального благополуччя дитини, матеріальна підтримка і допомога, працевлаштування тощо);

· соціально-групові, що дозволяють соціальному працівникові і іншим спеціалістам вести роботу з соціальним оточенням дитини (сімейне консультування, корекція системи відношень в дитячому колективі, організація дитячих колективів, які орієнтовані на позитивну діяльність) .

Соціальна профілактика, згідно Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" – це робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей і молоді та запобігання такому впливу.

 

Соціально-профілактична робота щодо жорстокого поводження з дітьми має такі форми:

- первинна (як загальна просвіта населення з цього явища: що воно таке, чому воно є поганим і неприйнятним. Застосовується в основному для нормальних, благополучних сімей);

- вторинна (де зафіксовано, чи постерігається жорстоке поводження з дітьми, членами родини, домашніми тваринами. Це цілеспрямована робота з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування гуманного ставлення дорослих до дітей, життєвих умінь та навичок у дорослих та дітей, роз’яснення сутності і відповідальності за жорстоке поводження з дітьми);

- третинна (з тими, хто постраждав від жорстокого поводження з метою навчання самозахисту; з тими, хто здійснює таке поводження – як соціальне навчання і контроль, що є умовою збереження сім’ї, залишення батьківських прав тощо) .

Соціально-профілактична робота з батьками щодо жорстокого поводження з дітьми складається з :

1) батьківської просвіти: права та потреби дітей, права та обов’язки батьків щодо дітей, особливості розвитку дітей, родинного виховання, жорстоке поводження з дітьми і насильство в сім’ї: його сутність, наслідки, відповідальність;

2) формування толерантності, життєвих сімейних умінь і навичок (комунікативних, прийняття рішень, прогнозування, управління собою).

Одночасно необхідна соціально-профілактична робота з дітьми, змістом якої є:

- знання дитини про власні права у сім’ї:

- вміння захиститись від насильства;

- знання дитини про дії у кризовій ситуації;

- інформованість, до кого і як звертатись у подібних випадках.

 

Соціально-профілактична робота з дітьми щодо протидії жорстокого поводження з дітьми в дитячих установах передбачає:

- роз’яснення прав дітей і дорослих педагогів, медиків тощо;

- роз’яснення сутності жорстокого поводження і насильства та навчання звертанню щодо їх проявів в установи, організації, за телефонами довіри.

Зміст соціально-профілактичної роботи щодо жорстокого поводження з дітьми в дитячих колективах становить:

- формування толерантності в сім’ї, мікросередовищі, школі;

- просвіта про права дітей, суб’єктів їх захисту:

- формування вміння протистояти насильству і жорстокому поводженню.

- формування життєвих умінь і навичок щодо ситуації жорстокого поводження і насильства;

- організація предметного дозвілля і відпочинку дітей на засадах гуманізму.

- створення умов для самовиявлення лідерів, позитивних якостей особистості;

- показ прикладів кращих стосунків (відеолекторії, радіо, книги, ЗМІ, життєві історії тощо) і перенесення їх на конкретні ситуації в житті дитячого колективу.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь